Москаль і мадяри: Хто сприяє повзучій окупації Закарпаття




Автор Без Табу схвильований ситуацією на Закарпатті, де відбувається процес повзучої окупації регіону з боку Угорщини, та вважає, що одним и головних винуватців з українського боку є недолугий губернатор Генадій Москаль.

Протягом останніх чотирьох років після окупації Криму та частини Донбасу неодноразово доводилося чути про те, що Україна нібито сама винна у втраті контролю над захопленими територіями. При цьому маже не зауважується, що саме офіційна влада мала зробити інакше. Та й чи мала взагалі, якщо відштовхуватися від теорії, згідно якої активні прояви російської агресії були неминучими, а сама вона готувалась ледь не з 90-х? Зараз на прикладі Закарпаття ми бачимо, як точно не треба «розподіляти та володарювати».

Одного чудового дня місцевий губернатор Геннадій Москаль розпочав власну гру, правила якої геть не відповідають державним інтересам. Бажання голови Закарпатської ОДА самоствердитися не без допомоги сусідів з Угорщини можна було б пояснити за наявності в нього якихось політичних амбіцій на державному рівні. Однак наполеонівських планів на наступний рік перша особа регіону начебто не має. Ставати в чергу за депутатською недоторканістю зарано – на Банковій дрібні витівки та не дуже дрібні махінації Москалю поки вибачають. А замахнутися на щось більше типовий брутальний служака вже, мабуть, не здатний.

І тому його загравання з угорськими сусідами видаються геть незрозумілими. На початку року, коли стало відомо про дефіцит вакцини від кору в лікарнях області, очільник ОДА забив на сполох, але за допомогою звернувся чомусь до Будапешту, а не до Києва. Пояснення віднайшлося одразу: президентський намісник ворогував не на життя, а на смерть з Уляною Супрун, на словах навіть висловлюючи сумніви у адекватності опонентки. Зведення рахунків з в.о. міністра охорони здоров’я від початку не здавалося благородною справою, але настільки відвертий удар у спину – перебір за всіма статтями.

Угорщина, до речі, з медикаментами тоді допомогла. Не лишилися мадяри осторонь і в липні, коли Москаль знову пішов до них на уклін і попросив поділитися рідким хлором для очищення води у водогонах. Спровокована Ігорем Коломойським штучна криза на ринку хімічної промисловості, як відомо, не мала критичних наслідків, тому липневий реверанс очевидно був зайвим. Проте подібні аудієнції змушують маріонетковий, фактично керований Москвою уряд Орбана замислюватися: це влада в Києві справді така недієздатна чи закарпатський керманич замислив щось незрозуміле?

Іноді ці думки приходять до угорських політиків без кремлівських підказок, та останнім часом РФ руками офіційного Будапешту цілком успішно (нажаль для нас) розігрує карту неготовності України хоча б до статусу асоційованого члену ЄС. Нещодавня промова Орбана, попередньо відредагована кілька разів путінськими стратегами, яскраво це демонструє. Сусідський прем’єр-міністр з награною та неприродною щирістю закликав українців до відмови від європейського вектору розвитку – мовляв, вашим справжнім домом є Росія, так було, і так нехай лишається.

Але одна справа – накручувати хвости нідерландським опозиціонерам на кшталт Герта Вілдерса, який змальовує нас своїм співвітчизникам немов дикунів з кам’яного віку з нацистською життєвою позицією. Зовсім інша – виняткове угорське лицемірство. Паралельно із провокаційними заявами Угорщина намагається залучити до сфери власних інтересів якомога більше етнічних мадярів з українським громадянством. Зараз спроби втручання вже не обмежуються роздаваннями паспортів та пенсій, що на порядок більші від українських – минулого тижня в уряді Орбана було створено посаду міністра у справах Закарпатської області. Не помітити прямої аналогії з українським міністерством з питань тимчасово окупованих територій неможливо навіть неозброєним оком.

Угорщина мовою політичних жестів недвозначно натякає на те, що Закарпаття нібито є її історичною та суверенною територією. Але з подальшими формулюваннями біда. Заявити, що область була окупована Україною – очевидно збрехати. Заявити, що землі було захоплено Радянським Союзом за підсумками Другої світової війни – розгнівати Росію як правонаступницю СРСР. Згадати при цьому про окупацію Карпатської України військами адмірала Хорті на початку війни – поставити себе у непевне становище. Бо не можна одночасно заперечувати нацизм та тихенько накладати руки на здобутки часів союзу з Гітлером. Нагадаємо, у Другій світовій війні Угорщина була союзником та сателітом нацистів.

Ніякої жорсткої реакції з боку Києва, однак, не буде. І це кепсько, оскільки невгамовний сусід має хоча б раз отримати болючого дипломатичного ляпаса. Євросоюз та НАТО даремно сприймають промови Орбана як порожнє белькотіння. Військового вторгнення до Закарпаття, звісно ж, не станеться щонайменше через скромну чисельність бойових частин мадярських збройних сил, та й статус члена поважних міжнародних організацій зобов’язує поводити себе чемно. Втім, ніхто і ніщо з українського боку поки не заважає угорцям дестабілізувати ситуацію в регіоні на свою користь.

І найперше, що варто зробити владі – змінити свого представника в області. Зараз здається, що з Луганщини Москаля витягли вчасно, доки він не встиг увімкнути режим «доброго поганого шерифа». А то б він, мабуть, з російськими окупантами з часом завів би спільні справи, як зараз з Угорщиною. Нова людина зі свіжим поглядом та без шкідливих для держави особистих інтересів на Закарпатті не завадить.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

 


Источник: 24 Канал - Все новости