Трамп і сірий Вулфф, або Люта правда про президента США




Українці давно встигли відійти від розчарування, пов'язаного із обранням президентом США Дональда Трампа.

Хто читає? Всі, хто має цікавість до того, що відбувається за лаштунками великої політики.
Що читає? Книгу "Вогонь і лють. Всередині Білого дому Трампа" авторства журналіста Майкла Вулффа, перекладену видавництвом "#книголав" у 2018 році.
Чому читає? Тому що саме час підігріти інтерес до господаря Білого дому, до якого ми звикли за майже два роки його президентства, і який, тим не менш, ще здатен дивувати.

Тепер вже зрозуміло, що Трамп досидить в своєму кріслі до кінця – принаймні, до кінця каденції. Хай його ім'я ще спливає раз-у-раз то в чисельних секс-скандалах, то в скандалах довкола Манафорта, "російського сліду" та російських грошей, замішаних в американських виборах, але слово "імпічмент" звучить все менш й менш переконливо.

Отже, якийсь час Трамп ще побуде з нами. Хай там як, а персонаж він нетривіальний, і книга Вулффа – тому підтвердження. На батьківщині автора його опус вийшов 5 січня 2018-го, й вже за три дні було продано понад мільйон екземплярів. До України бестселер Вулффа йшов кілька місяців – активні продажі "Вогня і люті" розпочалися наприкінці травня – початку червня. Зараз, коли нас всіх змагає осіння хандра, саме час дістати з полиці Вулффа й проглянути (або ж прочитати вперше) найбільш соковиті місця.

А їх у книзі чимало. Особливо, якщо насолоджуватися оповіддю Вулффа, не сприймаючи його писанину як серйозний нарис чи роман-викриття.

Як слушно зазначав The Economist, "стільки полум'я не було з часів виходу останнього Гаррі Поттера", й саме так – як до чергової новели про Гаррі Поттера – і слід ставитися до "Вогня й люті".

Не применшуючи при цьому заслуги автора, адже Вулфф, маючи доступ до команди Трампа протягом 18 місяців, ретельно зібрав усі чутки та плітки про дивацтва Трампа, його звички, забаганки, стиль поведінки і манеру спілкування з людьми.

Просто драми у Вулффа не вийшло. Вийшов в кращому разі фарс. Що теж непогано, адже не можна весь час налаштовуватися на катарсис, інколи слід побалувати себе й легким чтивом.

Отже, з книги Вулффа ми дізнаємося про те, що під час виборчої кампанії Трамп вважав учасників власної команди невдахами і заздрив штабу своєї суперниці Гілларі Клінтон. Меланія Трамп не хотіла, щоб її чоловік ставав президентом: вона боялася залишати комфортне та облаштоване життя в Нью-Йорку. І навіть плакала – замість радіти – коли обрання її чоловіка президентом Америки стало доконаним фактом.

А ще Трамп не любить читати, йому не дуже цікава класична політична діяльність. Наприклад, коли радник Сем Нанберг готував його до дебатів і переказував йому Конституцію США, Трамп втратив інтерес до цього "чтива" вже на самому початку. Коли йому повідомляли про проблеми через розслідування зв'язків команди Трампа з Кремлем, мільярдер відмахувався і говорив, що у його зятя Джареда Кушнера "все під контролем".

Екс-голова президентської адміністрації Райнс Прібус, за твердженнями Вулффа, розповідав, ніби Трамп часто пропонував малознайомим людям посади, про справжнє призначення яких нічого не знав. Вулфф підсумовує: президент США не розбирається ні в чому, крім нерухомості, не здатний мислити логічно і не може ні на чому концентруватися протягом тривалого часу. Джерела в Білому домі повідомляли журналісту, що Трамп здатний тільки дві години на день дотримуватися наміченого робочого плану, а далі його діяльність перетворюється в хаос.

Хаос також панує й у голові містера президента: багато висловлювань Трампа у Твіттері та під час його спонтанних виступів часто не витримують банального фактчекінгу. Трамп – талановитий оратор, який вміє мотивувати людей, але він імпульсивний і, хоч й подобається за це своїм виборцям, президент часто припускається помилок. Як пише Вулфф з посиланням на колишнього прес-секретаря Білого дому Шона Спайсера, Трампу насправді глибоко начхати на те, що йому хтось не вірить. В його реальності правда – це те, у що він вірить сам, і переконати президента вкрай складно.

Книга-бестлеллер про американського президента: чого боїться Трамп
Книга-бестлеллер про американського президента Дональда Трампа

Трампу властиво й те, за що повсякчас лають його українських колег – кумівство в широкому розумінні цього слова. Так, Джаред Кушнер, чоловік доньки Трампа Іванки, втручається у політичні справи, в яких, схоже тямить так само мало, як і його тесть. Достовірно відомо як мінімум про декілька випадків, коли він чомусь брався налагоджувати відносини з політиками, яких Трамп лаяв у Твіттері.

Відразу після інавгурації це сталося з президентом Мексики Енріке Пенья Ньєто: Кушнер заповзявся наводити з ним мости в той час, коли Трамп вимагав від мексиканців заплатити за будівництво стіни на кордоні зі США. Приблизно те ж саме відбувалося й з Китаєм. Джаред займався налагодженням відносин з главою цієї держави Сі Цзіньпіном, хоча Трамп не раз вербально атакував Китай.

За ці промахи Трампа не надто толерують у Вашингтоні. Держсекретар США Рекс Тіллерсон, як стверджують численні джерела, одного разу назвав Трампа "чортовим кретином". А медіамагнат Руперт Мердок, за словами Майкла Вулффа, після бесіди з Трампом відгукнувся про нього як про "грьобаного ідіота". Радник Трампа часів передвиборної кампанії Сем Нанберг також якось назвав його ідіотом.

А Гері Кон, ще один ключовий радник в адміністрації Трампа, засвідчив буцімто таке:

Тут все гірше, ніж ви припускаєте. Ідіот в оточенні клоунів. Трамп нічого не читає – ані коротких записок-нагадувань, ані політичних брифів, нічого. Він йде з нарад зі світовими лідерами, тому що йому нудно. Його люди не кращі. Кушнер – дитина з титулами, яка нічого не знає. Беннон – самовдоволений хрін, який думає, що розумніший за мене. А сам Трамп – швидше, набір огидних якостей, ніж людина. (...) Я ненавиджу цю роботу, але відчуваю, що треба залишатися, тому що ніхто, крім мене, не розуміє, що відбувається.

Найбільше інтригують в книзі Вулффа моменти, котрі дозволяють оцінити Трампа в побуті. Автор "Вогня і люті" пише про те, що президент не був у захваті від інтер'єрів Білого дому. Офіційна резиденція здалася йому біднуватою та ненадійною. Перебравшись до Вашингтону, Трамп врізав замок у двері спалень (у них з Меланією окремі кімнати), чим викликав невдоволення Секретної служби. Крім цього, він заборонив підбирати сорочки з підлоги в його спальні ("Якщо моя сорочка лежить на підлозі, то це тому, що я хочу бачити її на підлозі", – цитує слова Трампа Вулфф), а також торкатися його особистих речей, а надто – зубної щітки. Давно відомо, що Трамп жахається мікробів і боїться, що хто-небудь його отруїть; вважається, що саме з цим пов'язана його любов до фаст-фуду і "Макдональдсу" зокрема.

Трамп рано встає – о четвертій-п'ятій ранку. Сам він каже про те, що для сну йому вистачає п'яти годин, не більше. Вранці читає Твіттер, пише повідомлення і кілька годин дивиться улюблені телепрограми на кабельному телебаченні. Трамп любить консервативний канал Fox, його твіти про ті чи інші події часто збігаються за часом з програмами, в яких про них йдеться.

Одна з глав книги Вулффа присвячена хімічній атаці у Сирії в квітні 2017 року і необхідності на неї відповісти, перед якою постав Трамп. Стів Беннон благав його взагалі не втручатися, а військові чиновники, навпаки, наполягали на тому, що президент повинен нанести удар по сирійським позиціям у відповідь на хімічну атаку, відповідальність за яку Штати покладають на сирійського лідера Башара Асада.

Трамп, як пише Вулфф, вагався. У нього давно не складалися відносини з силовими відомствами: військові звикли доводити свої викладки таблицями і графіками, але президент не любив у них вникати і тому не розумів таких аргументів. В результаті Іванка Трамп підготувала графічну презентацію з фотографіями загиблих і постраждалих після хімічної атаки дітей.

Глава Білого дому переглянув її кілька разів і лишився глибоко враженим. Після цієї презентації, стверджує Вулфф, він і вирішив завдати ракетного удару по сирійській авіабазі.

Цими історіями про Трампа монументальний труд Вулффа, звісно, не вичерпується. Але за рештою подробиць – welcome до першоджерела. Як-ні-як, а воно того варте.


Источник: 24 Канал - Все новости