Армія в СРСР, Росії і Україні – відчуйте різницю!




Покоління 50-річних чоловіків, які застали службу в радянській армії згадують її з приємністю. Перша реакція на запитання про ті часи завжди однакова: з усмішкою починають розказувати цікаві історії про службу. Насправді, такий собі захисний механізм людської пам'яті.

По-перше, все погане людина зазвичай хоче забути, як важкий похід в гори. Згадуєш це, як цікаву подорож, хоча під час важких підйомів проклинаєш себе, що погодився взяти участь і найбільше хочеш все кинути й опинитися дома. Так само з радянською армією – погані моменти вже давно стерлися з пам’яті, а залишилися лише радісні чи цікаві моменти.

По-друге, чому ті 50-річні чоловіки з приємністю згадують службу в радянській армії? Насправді – не тому, що там було цікаво й радісно служити, загалі не службу згадують – часи, коли були молодими. Повні сил, мрій та жаги до життя. Просто так вийшло, що той період збігся з призовом до радянського війська.

Втім, якщо з 50-річним українцем продовжити розмову про ті часи – цікаві історії досить швидко закінчуються, і люди починають розказувати правду. А вона – страшна! Про жорстоку "дідівщину", про тисячі кілометрів від дому, де довелося служити, про недоїдання й недосипання. І найстрашніше – ризик бути відправленим в Афганістан, віддавати так званий "інтернаціональний борг".

Чому українці щось заборгували Кабулу? Не зрозуміло. Втім, для Москви українці були лише "гарматним м’ясом" у тій абсолютно безглуздій війні, яку розв’язали кремлівські керманичі. За підрахунками, на підтримку так званого "обмеженого контингенту радянських військ" та ручного кабульского уряду, Москва витрачала до 2 мільйонів рублів на день. Тривало вторгнення в Афганістан 10 років, завершилося фактично нічим, хіба що стало останнім цвяхом у труні Радянського Союзу.

Після розпаду СРСР люта "дідівщина" й недоїдання перейшли у спадок українській армії. Але приблизно від 2014 року українська армія змінилась. Реформа харчування у вітчизняній армії відбулася, зараз дивишся фото з армійської їдальні – слину ковтаєш. Змінились і "сухпаї" – з набору прострочених консервів перетворилися на справжні делікатеси, запаковані в поліетилен. Бачив відео на Youtube, росіяни робили огляд українського "сухпаю" – дуже приємно було чути й бачити їх відверте здивувавання, який смачний український польовий "сухпай".

Змінилося у вітчизняній армій й речове забезпечення – додали чимало нових позицій, небачених раніше. І, звісно, значно покращили якість одягу та взуття. Те, що було у військових до 2014 року і зараз, – це навіть не небо і земля. Земля і Сатурн! Мабуть, значуща різниця в усьому тепер.

Звісно, немає в українській армії тотальної "дідівщини" – знущання над абсолютно безправними "новачками-духами", знущання, яке доводило призовників до самогубств. Але досі є місця, де все це збереглося від радянських часів. І "дідівщина" з земляцтвом, і служба за тисячі кілометрів від дому, й ризик бути відправленими на безглузду війну, загинувши там "гарматний м’ясом". Йдеться про російську армію. Жахіття, яке було в радянській армії – досі там збереглося, або навіть посилилося. Тепер "діди" не відбирають у "духів" харчові посилки з дому – вимагають щомісяця випрошувати з дому гроші, інакше їх життя перетворюють на пекло.

Зараз російські підлітки менеше бояться потрапити в Сирію, щоб своїм життям віддавати Дамаску інтернаціональний борг. Більший страх викликає частина, яку тримають чеченські чи дагестанські "дєдушки".

Чому я про російську армію розпинаюся? Тепер там служать і українські підлітки. Йдеться про тих, хто залишився жити в анексованому Криму. Цьогоріч до російської армії призовуть аж три тисячі українських вояків...


Источник: 24 Канал - Все новости