Санкції проти Росії: Європа не хоче запроваджувати, а Україна не має права вимагати




Якщо до Меркель у нас претензій бути не може – ми її розуміємо, але скажіть мені: про інтереси якої країни дбає наша чинна українська влада, коли на п’ятий рік війни вона не в змозі заборонити в Україні продаж російських енергоносіїв?

Вже два тижні минуло після захоплення Росією екіпажів трьох українських військових суден. Москва продовжує наполягати, що наші моряки порушили кордон, тому утримує їх за гратами у Лефортовому і хоче судити.

Тим часом, офіційний Київ – єдине, на що спромігся у питанні визволення військовополонених – це скористався ситуацією і просить світову спільноту запровадити проти Росії додаткові санкції. Зокрема, Банкова жадає обмежень для Росії у продажі енергоресурсів. І це був би дійсно потужний удар, адже не дарма Росію називають "країною-бензоколонкою": мало не половина її бюджету наповнюється саме прибутками від продажу за кордон нафти та газу. Тому будь-які ускладнення в цій галузі створили б Кремлю проблеми з отриманням тих легких грошей, що їх потім Путін витрачає на війни, окупації та фінансування безладів у демократичних країнах.

Але будемо чесними – Захід не піде на радикальні кроки з обмеженнями для Росії на енергетичному ринку. Не піде, адже дешеві російські нафта та газ – це нині кров європейської економіки. І будівництво газогону "Північний потік-2" до Німеччини – найкраще тому підтвердження. З одного боку, канцлер Ангела Меркель, наче, наш гарний союзник і посередник у переговорах із Росією. А з іншого боку, вона робить усе можливе, щоб російський газогін таки був добудований, і її країна мала можливість сито жити на голці дешевого російського газу.

Тому те єдине, на що спромоглася українська влада в питанні визволення моряків, а саме – прохання до світу посилити антиросійських санкцій, воно результату не матиме жодного. Хіба що завершиться черговим висловлюванням "глибокого занепокоєння" та закликами до сторін "врегулювати конфлікт" – українці, на думку більшості толерантних і обережних у висловах європейських країн, мають з Росією саме "конфлікт".

Утім, давайте чесно: чи маємо ми право засуджувати європейські країни через те, що вони не хочуть злити Путіна? Що не хочуть відмовлятися від російських грошей та дешевого газу, як це робить Меркель з "Північним потоком-2"? Вона ж канцлер Німеччини, то саме про економічне зростання та благополуччя Німеччини вона й дбає! А якщо для цього треба пожертвувати певними інтересами Києва – ну, що тут поробиш, політика – брудна справа, а міжнародна політика – тим паче…

Але тут постає інше питання. Якщо до Меркель у нас претензій бути не може – ми її розуміємо, але скажіть мені: про інтереси якої країни дбає наша чинна українська влада, коли на п’ятий рік війни вона не в змозі заборонити в Україні продаж російських енергоносіїв?

Натепер російський газ, бензин та дизель займають половину ринку, і ми продовжуємо їх купувати, продовжуємо дозволяти Москві паливом у нас торгувати! Ми вимагаємо від світу для Росії нових санкцій та обмежень, а тим часом самі нічого подібного щодо Росії не запроваджуємо. І все б було б нічого, якби це було просто банальне заробляння грошей – на кшталт "кому війна, а кому мати рідна". Але, на жаль, це навіть не просто гроші на крові… По-перше, пальне – це стратегічний ресурс. І якщо завтра Росія плануватиме повномасштабне військове вторгнення, то вже сьогодні вона просто припинить постачання нам пального – і в нас зупиняться не тільки цивільні автівки офісного планктону, а й танки і потяги – бо вітчизняне Міноборони і "Укрзалізниця" купують російське пальне. А, по-друге, те пальне, що його продають в Україні, це ще й ресурс, який Кремль використовує для накачування грошима кума Путіна – а Віктор Медведчук вже веде на території України повномасштабне вторгнення. Це вторгнення – на політичному фронті. Але у гібридній війні, що її веде проти нас Росія, і цей політичний фронт є таким самим важливим, як і реальний фронт на Сході.


Источник: 24 Канал - Все новости